1. n. m.
   [supsɔ̃]  (pl. soupçons)
   1. 1. підо́зра (ж.)

         ;
         здо́гад (ч.)

          

         (підозра)
         de vagues soupçons - неясні здогади

         tu n’as pas le droit de porter tes soupçons sur lui - ти не маєш права ні в чому його підозрювати

         être à l’abri de tout soupçon - бути поза всілякою підозрою

         être au-dessus de tout soupçon - бути поза всілякою підозрою

         désolé, je pense que tu a éveillé ses soupçons, je préfère finir le projet tout seul - вибач, та я думаю, що ти викликав його підозру, мені краще буде все завершити самому
         Син.: suspiction
      2. су́мнів (ч.)
         soupçons injustes - негідні сумніви

         l’ère du soupçon - ера сумніву
         Син.: doute, ombrage
   2. 1. подо́ба (ж.)
         Il ne peut avoir que quinze ans, tu as bien vu un soupçon de moustache sous son nez. - Йому ж не більше п’ятнадцяти, ти добре бачила ту подобу вусів у нього під носом.
      2. здо́га́дка (ж.)
   3. 1. дрі́бка (ж.)
         Син.: peu, pointe
      2. на́тяк (ч.)
         rien que du pain dur avec un soupçon de moutard et un tout petit peu de fromage - не більш як вчорашній хліб з натяком на гірчичний соус та малесеньким шматочком сиру
   4. 1. тінь (ж.)
         Син.: ombre, nuage
      2. заду́мка (ж.)
         Син.: idée

**********