1. adj.
   [ɛ̃pɔsibl]  (pl. m. impossibles; f. impossible, pl. f. impossibles)
   1. 1. неможли́вий

         ;
         незбу́тній

         ;
         нездійсне́нний

         ;
         нездійсни́мий

         ;
         нереа́льний

         ;
         недося́жний
         impossible à admettre - неприпусти́мий
         Син.: inabordable, inaccessible, infaisable, irréalisable
      2. фантасти́чний

         ;
         утопі́чний

         ;
         химе́рний

         ;
         абсу́рдний

         ;
         ма́рний
         Vos espoirs sur les changements positifs dans le pays sont impossibles. - Ваші надії на позитивні зміни в країні утопічні.
         Син.: absurde, chimérique, insensé, utopique, vain
      3. нерозв’я́зний
         Je ne sais plus quoi faire, ce problème est impossible. - Уже не знаю, що робити, цю задачу неможливо розв’язати.
         Син.: insoluble
   2. незбагне́нний

      ;
      недосту́пний

      ;
      недося́жний

      ;
      ірраціона́льний

      ;
      супере́чливий

      ;
      супере́чний
      décision impossible - незбагненне рішення
      Син.: contradictoire, impensable, inconcevable
   3. фантасти́чний

      ;
      нереа́льний

      ;
      ірреа́льний

      ;
      неземни́й
      Devant ses yeux elle voyait des créatures impossibles. - Перед очима в неї були нереальні створіння.
      Син.: fantastique, irréel
   4.  ([фам.]) 
      ди́вний

      ;
      ди́кий

      ;
      дико́винний

      ;
      чудерна́цький

      ;
      чудни́й

      ;
      екзоти́чний

      ;
      екстравага́нтний

      ;
      незвича́йний

      ;
      неордина́рний

      ;
      абсу́рдний
      Je ne comprends pas ses goûts impossibles. - Не розумію його диких смаків.
      Син.: extravagant, inimaginable, invraisemblable, ridicule, possible
   5. негі́дний

      ;
      негодя́щий

      ;
      него́жий

      ;
      непідхо́жий

      ;
      непідходя́щий

      ;
      недопусти́мий

      ;
      неприда́тний

      ;
      незда́тний

      ;
      неприйня́тни́й

      ;
      неприпусти́мий
      Ce candidat pour le poste du président est absolument impossible. - Це абсолютно непридатний кандидат на пост президента.
   6. 1. неможли́вий

         ;
         несте́рпний

         ;
         нестерпи́мий

         ;
         нестерпу́чий
         Son caractère impossible m’énerve beaucoup. - Його нестерпний характер дуже мене нервує.
         Син.: insupportable, invivable
      2. страшни́й

         ;
         пеке́льний
         La vie avec mon père tyrannique est une épreuve impossible. - Життя з моїм тиранічним батьком ‒ пекельне випробування.
         Син.: pénible
2. n. m.
   1. неможли́ве (с.)
   2.  ([арх.]) 
      назва кольору, популярного наприкінці XVIII ст.

**********