1. n. f.
   [tɑ̃pɛt]  (pl. tempêtes)
   1. гроза́ (ж.)

      ;
      бу́ря (ж.)

      ;
      буреві́й (ч.)

      ;
      борві́й (ч.)

      ;
      шторм (ч.)
      ([астрон.])  tempête magnétique - магнітна буря

      tempête de neige - хуртови́на (ж.); завірю́ха (ж.); заметі́ль (ж.); мете́лиця (ж.); ві́хола (ж.)
      Син.: bourrasque, giboulée, ouragan, orage, tourment
   2.  ([перен.]) 
      хвилюва́ння (с.)

      ;
      збу́дження (с.)

      ;
      бу́ря (ж.)
      La nouvelle a provoqué la tempête parmi la population. - Новина спричинила збудження серед населення.
      Син.: agitation, trouble
   3. ви́бух (ч.)

      ;
      шквал (ч.)

      ;
      грім (ч.)

      ;
      ви́грім (ч.)

      ;
      гу́ркіт (ч.)

      ;
      гуркоті́ння (с.)

      ;
      гуркота́ння (с.)

      ;
      гуркотне́ча (ж.)

      ;
      гуркотня́ (ж.)

      ;
      гурко́тнява (ж.)

      ;
      ро́кіт (ч.)

      ;
      рокота́ння (с.)

      ;
      рокоті́ння (с.)
      tempête de critiques - шквал критики

      La tempête d’applaudissements a envahit la salle. - Грім аплодисментів заполонив залу.
      Син.: explosion, fracas

**********