1. n. m.
   [paʀadɔks]  (pl. paradoxes)
   1. 1. парадо́кс (ч.)
         avancer un paradoxe - висунути парадокс
         Син.: antinomie
      2. но́нсенс (ч.)
         Син.: singularité, contresens
      3. супере́чність (ж.)
         il aime le paradoxe et il s’en sert pour séduire des petites poules comme toi - він обожнює суперечності та використовує їх, щоб звабити таких ціпочок, як ти
         Син.: contradiction
   2.  ([логіка]) 
      софі́зм (ч.)
      le paradoxe du menteur - парадокс брехуна
      Син.: sophisme

**********