1. n. f.
   [kɔ̃danɑsjɔ̃]  (pl. condamnations)
   1.  ([право]) 
      1. ви́рок (ч.)
         prononcer une condamnation (contre qqn) (contre qqn ) - виносити вирок (кому) (кому )

         annuler une condamnation - скасувати вирок

         prononcer la condamnation d’un malade ([перен.]) ([[fig.]] ) - виносити вирок хворому
         Син.: arrêt, sentence
      2. покара́ння (с.)
         subir une condamnation - відбувати покарання

         condamnation à une amende - покарання у вигляді виплати штрафу
         Син.: peine, punition, sanction
      3. суди́мість (ж.)
         condamnation pour voil - судимість за зґвалтування

         condamnation pour vol - судимість за крадіжку
         Син.: procès
   2. 1. за́суд (ч.)

         ;
         викриття́ (с.)
         Син.: accusation
      2. осу́дження (с.)

         ;
         о́суд (ч.)
         Син.: jugement
      3. дога́на (ж.)
         Син.: damnation
   3. заборо́на (ж.)

      ;
      цензу́ра (ж.)
      Син.: index, interdiction, interdit, prohibition

**********