1. adj.
   [meʃɑ̃, ɑ̃t]  (pl. m. méchants; f. méchante, pl. f. méchantes)
   1. 1. злий

         ;
         злі́сний

         ;
         зло́бний

         ;
         злові́сний

         ;
         злосли́вий

         ;
         кля́тий

         ;
         лихи́й

         ;
         недо́брий

         ;
         незадові́льний

         ;
         неприє́мний

         ;
         тверди́й
         chien méchant - злий пес

         regard méchant - злобний погляд
      2. пога́ний

         ;
         гру́бий

         ;
         при́крий

         ;
         ке́пський

         ;
         безче́сний

         ;
         бридки́й
         en méchantes mains - в безчесних руках; у руках безчесної людини

         être en méchante humeur - бути у поганому настрої

         parole méchante - грубі слова
         Syn.: fâcheux, mauvais, vilain
      3. небезпе́чний

         ;
         агреси́вний

         ;
         загро́зливий

         ;
         шкідли́вий
         s’attirer une méchante affaire - вплутатися в небезпечну справу
   2.  ([заст.]) 
      нікче́мний

      ;
      задри́паний

      ;
      неща́сний

      ;
      нікуди́шній
      un méchant écrivain - нікудишній письменник

      un méchant cabaret - задрипаний шинок

      ici je n’ai qu’une méchante bibliothèque composée de quelques livres - тут в мене нещасна бібліотека, в ній всього кілька книжечок
   3.  ([заст.] або [літ.]) 
      незда́лий

      ;
      посере́дній

      ;
      убо́гий
      de méchants danseurs - нездалі танцівники
   4. 1. жорсто́кий

         ;
         нечу́лий

         ;
         черстви́й

         ;
         заче́рстві́лий

         ;
         непохи́тний

         ;
         суво́рий

         ;
         загрубі́лий

         ;
         незгі́дливий

         ;
         стро́гий
         on m’avait dit que les femmes sont plus méchantes que les hommes - мені казали, що жінки більш жорстокі, ніж чоловіки

         ne sois pas méchante ! tu sais que je t’aime - не будь черствою! ти ж знаєш, що я тебе кохаю
         Syn.: réfractaire, endurci
      2.  ([фам.]) 
         страше́нний

         ;
         страшни́й

         ;
         безду́шний
         ils ont flirté quelque temps, ce n’était pas bien méchant - вони фліртували деякий час, але нічого страшного в тому не було
         Syn.: bizarre, extraordinaire
      3. невмоли́мий

         ;
         непримире́нний

         ;
         безсерде́чний

         ;
         невблага́нний

         ;
         неми́лости́вий

         ;
         немилосе́рдний

         ;
         безмилосе́рдний

         ;
         неща́дний

         ;
         безжа́льний

         ;
         безжа́лісний

         ;
         безпоща́дний
         Syn.: violent
         Ant.: doux
   5. 1.  ([фам.]) 
         смерте́льний
         un petit verre de vin, ce n’est pas méchant ! - маленька скляночка вина ще нікого не вбила!
      2.  ([заст.]) 
         отру́йний

         ;
         ядови́тий
   6. різки́й

      ;
      го́стрий

      ;
      дошку́льни́й

      ;
      прони́зливий

      ;
      шпарки́й

      ;
      шкарубки́й
   7.  ([фам.]) 
      добря́чий

      ;
      надзвича́йний

      ;
      фантасти́чний

      ;
      чудо́вий

      ;
      дивови́жний

      ;
      феєри́чний

      ;
      неймові́рний

      ;
      чарівни́й
      il est un méchant con - він добрячий кретин
      Syn.: énorme, étonnant, extravagant, formidable, incroyable, invraisemblable, féerique
2. n. m.
   [meʃɑ̃]  (pl. méchants)
   1.  ([дит.]) 
      злю́ка (ч.)
      le loup de mon conte préféré c’est un méchant - вовк з моєї улюбленої казки ‒ злюка
   2.  ([заст.] або [літ.]) 
      1. зло́дій (ч.)

         ;
         банди́т (ч.)
      2. лихово́д (ч.)

         ;
         лиході́й (ч.)
         les faibles sont les instruments des méchants - слабкі ‒ іграшки в руках лиходіїв

**********

1. n. f.
   [meʃɑ̃t]  (pl. méchantes)
   1.  ([дит.]) 
      злю́ка (ж.)
   2.  ([заст.] або [літ.]) 
      1. зло́дійка (ж.)

         ;
         банди́тка (ж.)
      2. лиході́йка (ж.)