1. adj.
   [afʀø, øz]  (pl. m. affreux; f. affreuse, pl. f. affreuses)
   1. 1. жахли́вий

         ;
         жаски́й

         ;
         жахни́й
         Les pensées affreuses ont fêlé son esprit. - Жахливі думки затьмарили його розум.

         douleur affreuse - жахливий біль
      2. страше́нний

         ;
         страшни́й

         ;
         страхітли́вий

         ;
         страхі́тний
         Vers 3 heures du matin j’ai entendu des cris affreux. - Приблизно о 3 ранку я почула страшенні крики.

         Le concierge a dit que l’affreux frère Jean allait arriver. - Консьєрж сказав, що страшний брат Жан мав приїхати.
      3. драко́нівський
      4. мо́торошний
   2. 1. бридки́й

         ;
         проти́вний

         ;
         гидки́й

         ;
         гидо́тний

         ;
         оги́дний
         une affreuse araignée - огидний павук
      2. мерзе́нний

         ;
         відра́зний

         ;
         відра́зливий

         ;
         одіо́зний

         ;
         відворо́тний
         Tu me diras combien c’était affreux. - Ти мені розкажеш, наскільки моторошно там було.

         l’horreur l’a saisi à la vue de ce spectacle affreux - коли на очах розгорталося це мерзенне видовище, його охопив жах
      3. нена́висний

         ;
         навісни́й
         une affreuse petite jupe - ненависна коротка спідниця
   3. 1. почва́рний

         ;
         виродли́вий
      2. потво́рний

         ;
         плюга́вий
         un visage affreux - потворне обличчя
   4. 1. при́крий

         ;
         доса́дний
         Vous avez entendu les affreuses rumeurs concernant moi et ma soeur. - Ви вже чули прикрі плітки про нас із сестрою.
      2. неми́лий

         ;
         невго́дний
      3. паску́дний

         ;
         осору́жний

         ;
         препога́ний
         Ce film est affreux. - Це препогане кіно.
   5. 1. винятко́вий

         ;
         надзвича́йний
         J’avais une faim affreuse. - Мене мучив надзвичайний голод.
      2. неймові́рний

         ;
         неаби́який
         C’est affreux ce que les gens sont bêtes. - Неймовірно, якими недоумкуватими бувають люди.
2. n. m.
   [afʀø]  (pl. affreux)
   1. 1. потво́ра (ж.)

         ;
         ви́родок (ч.)

         ;
         почва́ра (ж.)
      2. страхо́висько (с.)

         ;
         опу́дало (с.)
   2. найгі́рше
      L’affreux de la vie à la campagne, c’est d’être livré sans recours à l’ennui, à la société trop restreinte. - Найгірше в житті на селі ‒ безпробудна нудьга та вузьке коло спілкування, від яких немає порятунку.

**********