Сьогодні варіант діез закріплюють усі академічні словникові видання. Так, написання слова через буквосполучення -іе- фіксують СУМ-11 [8], СУМ-20 [9], Словник наголосів української літературної мови М. І. Погрібного [4, с. 142], словник-довідник «Українська літературна вимова і наголос» за ред. М. А. Жовтобрюха [11, с. 162], словник-довідник «Дзвона чи дзвону? або -а (-я) чи -у (-ю) в родовому відмінку» авторства Н. Є. Лозової та В. Б. Фридрак [3, с. 43] та інші.

Зафіксування такого варіанта в сучасних словниках можна пояснити нормою чинного правопису «<…> після апострофа, е, і, й, ь пишеться є, а не е: бар’єр, п’єдеста́л, феєрве́рк, абітуріє́нт, паціє́нт; В’є́нна, В’єтна́м, Ов’є́до, Трієст <…>. Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться е: діеле́ктрик, поліе́др, реевакуа́ція, реемігра́ція тощо» [12, с. 123]. Отже, для з’ясування правильності варіантів діез або дієз необхідно дослідити етимологію слова та виявити наявність чи відсутність у ньому префіксального елемента.

В українській мові це слово запозичене з французької – dièse [7, с. 43]. Французьке слово dièse походить від латинського diesis, яке латина, своєю чергою, запозичила з грецької [13]. Оригінальне грецьке слово δίεσις (випускання; інтервал) є похідним від дієслова διΐημι (дозволяти пройти), утвореного від διά (через) та ἵημι (слати, відправляти) [14].

Змодифікована частина διά в зазначеному слові є грецький префікс – той самий, що трапляється й у слові діеле́ктрик, яке наводить чинний правопис. Отже, згідно з нормами правопису, дослідивши етимологію слова, можна стверджувати, що частина ді- є оригінальний грецький префікс, а отже, наступною літерою мала б бути е: діез.

Проте аксіоматичне застосування такого правописного правила може призводити до парадоксів. Наприклад, слово реєструва́ти етимологічно походить від пізньолатинського regesta, утвореного від класичного латинського regerĕre, що складається з префікса re- (ознака повторюваності) та дієслова gerĕre (нести) [15]. Отже, якщо дотримуватися згаданих правописних норм, правильне написання дієслова реєструвати, а також усіх похідних слів – через літеру е після префікса: рееструва́ти, рееструва́ння, рее́стр, реестра́тор тощо, що зовсім не відповідає питомим нормам української мови та є безперечно помилкове.

Таким чином, можна піддати сумніву виключну застосовність зазначеної правописної норми. На нашу думку, у низці випадків, подібних до дієз та ін., існує явище здеетимологізування початкової форми. Фактично, на відміну від слів на зразок діелектрик, поліедр, реемігрувати тощо, де абсолютно чітко простежується етимологічна межа між префіксом та основою, у словах дієз, реєстр тощо відбувається семантичне спрощення, тобто такі слова позначають лише безпосередню сутність явища, але не його внутрішню ідею та образ. Унаслідок процесу здеетимологізування такі слова за написанням і звучанням уподібнюються до питомих норм української мови, що й відбувається в зазначеному випадку.

У цьому контексті важливо навести слова кандидата мистецтвознавства А. П. Калениченка, який, розглядаючи проблеми видання «Українська музична енциклопедія», стверджує: «замість загальновживаного музикантами слова «дієз» там пропонується вживати «діез», як це було в 1920-х рр. у російському музикознавстві» [2, с. 65]. Це дозволяє стверджувати, що поміж фахівців поширений саме уподібнений, семантично затінений варіант дієз від оригінального грецького слова, що прийшло до української щонайменше через дві мови-посередники (латинську та французьку).

Саме варіант написання дієз також фіксують словникові видання до реформи 1930-х років: Російсько-український академічний словник за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова [6], Правописний словник Г. К. Голоскевича [1] та «Словник музичної термінології (проєкт)» Інституту української наукової мови [7, с. 65]. Графічне написання діез дійсно, як і зазначає Калениченко, у словниках трапляється лише після 1930-х років. Тут варто зазначити, що Український правопис 1929 р. не фіксував норми про написання літери е після і в префіксах, тобто таку норму сформульовано лише пізніше.

Отже, можна дійти висновку, що сьогодні загальноприйнятий варіант написання – діез. Однак, зважаючи на проаналізовані суперечності, на нашу думку, варіант дієз є виправданий та не суперечливий з погляду питомих мовних засад, а також краще зінтегрований до системи української мови. Тому в нашому орфографічному словнику слово дієз та його похідні ми наводимо з написанням через -іє-.

1. Голоскевич Г. К. Правописний словник. Харків, 1929. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 20.02.2019).
2. Калениченко А. П. Українська музична енциклопедія: здобутки і проблеми. Українська енциклопедистика : матеріали III Міжнародної наукової конференції «Українська енциклопедистика» / за ред. М. Г. Железняка; НАН України, Ін-т енциклопедичних досліджень. Київ, 2014. С. 62–66.
3. Лозова Н. Є., Фридрак В. Б. Дзвона чи дзвону? або -а (-я) чи -у (-ю) в родовому відмінку. Словник-довідник. Київ : Наукова думка, 2007. 168 с.
4. Погрібний М. І. Словник наголосів української літературної мови. Київ : Радянська школа, 1959. 602 с.
5. Рибалка Я. І., Степаненко О. К. Мовні чинники впливу на деетимологізацію. Дослідження з лексикології і граматики української мови. 2015. Випуск 16. С. 122–133.
6. Російсько-український академічний словник (у 4 т.) / ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов. 1924–1933. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 20.02.2019).
7. Словник музичної термінології (проєкт). Матеріяли до української термінології та номенклятури. Том ХХ / Інститут української наукової мови. Харків, Київ : Державне видавництво України, 1930. Відтворення видання 1930 року / Інститут енциклопедичних дсоліджень НАН України. Київ, 2008. 111 с.
8. Словник української мови : в 11 т. / гол. ред. І. К. Білодід. Київ : Наукова думка, 1970–1980. URL: http://sum.in.ua/s/ (дата звернення: 20.02.2019).
9. Словник української мови у 20 т. / Український мовно-інформаційний фонд НАН України. 2015–2019. URL: http://services.ulif.org.ua/expl/Entry/index?wordid=1&page=0 (дата звернення: 20.02.2019).
10. Токарев К. О. Проблема вивчення втраченої внутрішньої форми слова у зіставному мовознавстві. Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). 2010. Випуск 89 (5). С. 96–98.
11. Українська літературна вимова і наголос / відп. ред. М. А. Жовтобрюх. Київ : Наукова думка, 1973. 724 с.
12. Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2015. 286 с.
13. Le Grand Robert de la langue française. Dièse. URL: https://gr.bvdep.com/robert.asp (дата звернення: 20.02.2019).
14. Treccani. Vocabolario on line. Dïèṡis. URL: http://www.treccani.it/vocabolario/diesis/ (дата звернення: 20.02.2019).
15. Treccani. Vocabolario on line. Regèsto. URL: http://www.treccani.it/vocabolario/regesto/ (дата звернення: 20.02.2019).