1. Граматика
  2. Італійська
  3. Verbo (дієслово)
  4. Indicativo (дійсний спосіб)
  5. Presente indicativo (теперішній час дійсного способу)
Presente indicativo (теперішній час дійсного способу)
Утворення presente indicativo

Утворення presente indicativo в італійській мові доцільно представити окремо для різних груп дієслів.

  1. Група І (дієслова, що закінчуються на -are). Дієслова першої групи відмінюються за загальним правилом: від неозначеної форми (інфінітива) відкидається закінчення -are та додаються відповідні закінчення для конкретних осіб.

    io parlare +o parlo
    tu +i parli
    lui/lei +a parla
    noi +iamo parliamo
    voi +ate parlate
    loro +ano parlano
    Неправильні дієслова andare, fare, stare, dare та похідні від них відмінюються таким чином:
    andare fare stare dare
    io vado (літ. або тоск. vo) faccio (рідк. fo) sto do (рідк. dò)
    tu vai fai stai dai
    lui/lei va fa sta dà
    noi andiamo facciamo stiamo diamo
    voi andate fate state date
    loro vanno fanno stanno danno
    Дієслова, що закінчуються на -care (cercare, mancare тощо), -gare (pagare, obbligare тощо), перед відповідним закінченням у 2-й ос. одн. та 1-й ос. мн. у presente indicativo додаватимуть літеру h для збереження задньоязикового звука [k] або [ɡ] замість [tʃ] або [dʒ], що мав би утворитися внаслідок появи літери i, відповідно.
    cercare: io cerco, tu cerchi, lui/lei cerca, noi cerchiamo, voi cercate, loro cercano
    pagare: io pago, tu paghi, lui/lei paga, noi paghiamo, voi pagate, loro pagano
    Дієслова, що закінчуються на -ciare (cominciare, abbracciare тощо), -giare (mangiare, viaggiare тощо), -sciare (lasciare, rovesciare тощо), перед відповідним закінченням у 2-й ос. одн. та 1-й ос. мн. у presente indicativo втрачатимуть останню літеру i (cominci, а не comincii, cominciamo, а не cominciiamo тощо).
    cominciare: io comincio, tu cominci, lui/lei comincia, noi cominciamo, voi cominciate, loro cominciano
    mangiare: io mangio, tu mangi, lui/lei mangia, noi mangiamo, voi mangiate, loro mangiano
    lasciare: io lascio, tu lasci, lui/lei lascia, noi lasciamo, voi lasciate, loro lasciano
    Дієслова, що закінчуються на -iare та мають наголошену літеру i (у прикладі нижче: espi̇̀o, espi̇̀i тощо), втрачатимуть таку літеру i тільки у 1-й ос. мн., в 2-й же ос. одн. вона зберігатиметься:
    espiare: io espio, tu espii, lui/lei espia, noi espiamo, voi espiate, loro espiano
    У дієсловах, що закінчуються на -gnare, попри звукову тотожність, літера i в закніченні 1-ї ос. мн. не випадатиме (sogniamo, а не sognamo):
    sognare: io sogno, tu sogni, lui/lei sogna, noi sogniamo, voi sognate, loro sognano

  2. Група IІ (дієслова, що закінчуються на -ere). Дієслова другої групи відмінюються за загальним правилом: від неозначеної форми (інфінітива) відкидається закінчення -ere і додаються відповідні закінчення для конкретних осіб.

    io temere +o temo
    tu +i temi
    lui/lei +e teme
    noi +iamo temiamo
    voi +ete temete
    loro +ono temono
    Існує велика кількість неправильних дієслів другої групи, які формуються зі зміною основи. Утворення деяких із таких дієслів наводиться нижче (цей перелік не є вичерпним):
    sapere: io so, tu sai, lui/lei sa, noi sappiamo, voi sapete, loro sanno
    sedere: io siedo (літ. seggo, поет. seggio), tu siedi, lui/lei siede, noi sediamo (поет. seggiamo), voi sedete, loro siedono (літ. seggono, поет. seggiono)
    bere: io bevo, tu bevi, lui/lei beve, noi beviamo, voi bevete, loro bevono
    tenere: io tengo (арх. tegno), tu tieni (арх. tegni), lui/lei tiene, noi teniamo (арх. tegniamo), voi tenete, loro tengono (арх. tegnono)
    trarre: io traggo, tu trai (арх. traggi), lui/lei trae (арх. tragge), noi traiamo (арх. traggiamo), voi traete, loro traggono
    cuocere: io cuocio, tu cuoci, lui/lei cuoce, noi cuociamo (cociamo), voi cuocete (cocete), loro cuociono (додається ненаголошена літера і в 1-й ос. одн. та 3-й ос. мн.)
    scegliere: io scelgo (прост. sceglio), tu scegli, lui/lei sceglie, noi scegliamo, voi scegliete, loro scelgono (прост. scegliono)
    porre: io pongo, tu poni, lui/lei pone, noi poniamo, voi ponete, loro pongono
    condurre: io conduco, tu conduci, lui/lei conduce, noi conduciamo, voi conducete, loro conducono
    У дієсловах, що закінчуються на -gnere, попри звукову тотожність, літера i в закніченні 1-ї ос. мн. не випадатиме (spegniamo, а не spegnamo):
    spegnere: io spengo, tu spegni, lui/lei spegne, noi spegniamo (арх. spegnamo), voi spegnete, loro spengono

  3. Група IIІ (дієслова, що закінчуються на -ire). Дієслова третьої групи відмінюються за загальним правилом: від неозначеної форми (інфінітива) відкидається закінчення -ire та додаються відповідні закінчення для конкретних осіб. При цьому в значній частині дієслів утворюватиметься суфікс -isc в усіх особах однини та 3-й особі множини.

    1. З утворенням суфікса -isc:

      io capire +isc+o capisco
      tu +isc+i capisci
      lui/lei +isc+e capisce
      noi +iamo capiamo
      voi +ite capite
      loro +isc+ono capiscono

    2. Без утворення суфікса -isc:

      io aprire +o apro
      tu +i apri
      lui/lei +e apre
      noi +iamo apriamo
      voi +ite aprite
      loro +ono aprono

    3. Деякі дієслова мають обидві форми – з суфіксом -isc і без нього, зокрема mentire, applaudire, assorbire, aborrire, inghiottire, nutrire тощо.

      aborrire: io aborrisco (aborro), tu aborrisci (aborri), lui/lei aborrisce (aborre), noi aborriamo, voi aborrite, loro aborriscono (aborrono)
      applaudire: io applaudo (літ. applaudisco), tu applaudi (літ. applaudisci), lui/lei applaude (літ. applaudisce), noi applaudiamo, voi applaudite, loro applaudono (літ. applaudiscono)
      inghiottire: io inghiotto (рідк. inghiottisco), tu inghiotti (рідк. inghiottisci), lui/lei inghiotte (рідк. inghiottisce), noi inghiottiamo, voi inghiottite, loro inghiottono (рідк. inghiottiscono)
      muggire: io muggisco, tu muggisci, lui/lei muggisce (mugge), noi muggiamo, voi muggite, loro muggiscono

    4. Деякі дієслова можуть мати форми з суфіксом -isc і без нього залежно від їхнього значення, наприклад:

      partire (їхати): io parto, tu parti, lui/lei parte, noi partiamo, voi partite, loro partono
      partire (ділити): io partisco (літ. parto), tu partisci (літ. parti), lui/lei partisce (літ. parte), noi partiamo, voi partite, loro partiscono (літ. partono)
    Існує велика кількість неправильних дієслів другої групи, які формуються зі зміною основи. Утворення деяких із таких дієслів наводиться нижче (цей перелік не є вичерпним):
    venire: io vengo (поет. vegno), tu vieni, lui/lei viene (арх. vene), noi veniamo (поет. vegnamo, veghiamo), voi venite, loro vengono (поет. vegnono)
    dire: io dico, tu dici (арх. dì), lui/lei dice, noi diciamo, voi dite, loro dicono
    uscire: io esco, tu esci, lui/lei esce, noi usciamo (тоск., арх. esciamo), voi uscite (тоск., арх. escite), loro escono
    salire: io salgo (прост. salisco, арх. saglio), tu sali (прост. salisci, арх. sagli), lui/lei sale (прост. salisce, арх. saglie), noi saliamo (арх. sagliamo), voi salite (арх. saglite), loro salgono (прост. saliscono, арх. sagliono)
    morire: io muoio (прост. moio, центр., півд. moro), tu muori (прост. mori), lui/lei muore (прост. more), noi moriamo, voi morite, loro muoiono (прост. moiono, центр., півд. morono)
    apparire: io appaio (літ. apparisco), tu appari (літ. apparisci), lui/lei appare (літ. apparisce), noi appaiamo, voi apparite, loro appaiono (літ. appariscono)
    У дієсловах, що закінчуються на -gnire, попри звукову тотожність, літера i в закніченні 1-ї ос. мн. не випадатиме (insigniamo, а не insignamo):
    insignire: io insignisco, tu insignisci, lui/lei insignisce, noi insigniamo, voi insignite, loro insigniscono

  4. Дієслова essere та avere, що в італійській мові не належать до жодної з груп, відмінюються таким чином:

    essere avere
    io sono ho
    tu sei hai
    lui/lei è ha
    noi siamo abbiamo
    voi siete avete
    loro sono hanno
Зворотні дієслова (verbi riflessivi) та займенникові (прономінальні) дієслова (verbi proniminali) в інфінітиві мають закінчення відповідної групи + займенникові частки -si (alzarsi, accorgersi), -sene (andarsene), -sela (prendersela) тощо. Такі дієслова у presente indicativo відмінюються шляхом відділення відповідних займенникових часток та подальшого відмінювання базового дієслова згідно з наведеними вище правилами.
alzarsi: io mi alzo, tu ti alzi, lui/lei si alza, noi ci alziamo, voi vi alzate, loro si alzano
andarsene: io me ne vado, tu te ne vai, lui/lei se ne va, noi ce ne andiamo, voi ve ne andate, loro se ne vanno
Для уточнення відмінювання італійських дієслів різних типів скористайтесь електронним орфографічним словником італійської мови.
Вживання presente indicativo в італійській мові

  1. Presente indicativo вживається для позначення дії, що відбувається в теперішньому часі (водночас із моментом мовлення або в ширших часових межах).

    Leggo un libro. – Я читаю книгу.
    Oggi piove e tira vento. – Сьогодні дощить і дме вітер.
    Для наголошення на розвиткові дії або на її здійсненні саме цієї миті у теперішньому часі можуть використовуватися різні дієслівні конструкції, зокрема зі словами stare, venire, andare. Детальніше див. у розділі «Перифрастичні конструкції (strutture perifrastiche)».

  2. Presente indicativo позначає дію, яка є звичною або повторюється регулярно (presente abituale), таким чином розповсюджуючись також і на минулий, і на майбутній час.

    Simone parla il francese. – Сімоне говорить французькою.
    Vanno a teatro ogni venerdì. – Вони ходять до театру щоп’ятниці.

  3. Presente indicativo може вживатися для опису загальних фактів, які існують поза певними часовими межами (presente atemporale). У цьому значенні presente indicativo часто фігурує у прислів’ях, законодавчих актах тощо.

    La rosa è un fiore. – Троянда – це квітка.
    Quando non c’è il gatto i topi ballano. – Коли миші кота не чують, то собі безпечно гарцюють.

  4. Presente indicativo може позначати майбутню дію (presente pro futuro), виконуючи роль futuro semplice. У такій функції presente indicativo особливо часто вживається у розмовній мові. Українською мовою такі конструкції можуть перекладатися теперішнім або майбутнім часом.

    Domani ci vediamo con Mario. – Завтра ми зустрічаємося з Маріо.
    L’estate prossima vado in vacanza in Sardegna. – Наступного літа я поїду на канікули на Сардинію.

  5. Presente indicativo може позначати минулу дію (presente storico), виконуючи функцію одного з минулих часів. Ідея використання presente indicativo в цій ролі полягає в тому, щоб наблизити минулі події до теперішнього часу в уяві читача або слухача. Presente storico може вживатися в історичних текстах, хроніках, журналістських статтях, але також і в розмовній мові. Додатково в межах presente storico можуть виокремлювати presente narrativo (описує події, передаючи різні контекстуальні особливості) та presente drammatico (наголошує на певних визначених подіях, їхньому доконаному характері).

    Giuseppe Meazza nasce a Milano nel 1910. – Джузеппе Меацца народився у Мілані 1910 року.
    Il mare era calmo; d’un tratto il temporale infuria. – Море було тихим; аж раптом розбурхалася негода.
Використані джерела
  1. Cerruti M. Perifrastiche, strutture. Enciclopedia dell’italiano. URL: http://www.treccani.it/enciclopedia/strutture-perifrastiche_(Enciclopedia-dell'Italiano)/ (дата звернення: 02.07.2018).
  2. Dardano M., Trifone P. Grammatica italiana con nozioni di linguistica. Болонья: Zanichelli Editore, 1995. 789 с.
  3. Grande grammatica italiana di consultazione / за ред. L. Renzo, G. Salvi, A. Cardinaletti : у 3 т. Болонья: Il Mulino, 2001. Т. 2: I sintagmi verbale, aggettivale, avverbiale. La subordinazione. 960 с.
  4. Migliorini B. Grammatica italiana per la scuola media inferiore. Флоренція: F. Le Monnier, 1961. 351 с.
  5. Roggia C. E. Presente storico. Enciclopedia dell’italiano. URL: http://www.treccani.it/enciclopedia/presente-storico_(Enciclopedia-dell'Italiano)/ (дата звернення: 02.07.2018).
  6. Squartini M. Presente. Enciclopedia dell’italiano. URL: http://www.treccani.it/enciclopedia/presente_(Enciclopedia-dell'Italiano)/ (дата звернення: 02.07.2018).
  7. Treccani. -gnare, verbi in. La grammatica italiana. URL: http://www.treccani.it/enciclopedia/verbi-in-gnare_%28La-grammatica-italiana%29/ (дата звернення: 03.07.2018).
  8. Treccani. Presente storico. La grammatica italiana. URL: http://www.treccani.it/enciclopedia/presente-storico_%28La-grammatica-italiana%29/ (дата звернення: 02.07.2018).
  9. Treccani. Presente, indicativo. La grammatica italiana. URL: http://www.treccani.it/enciclopedia/indicativo-presente_%28La-grammatica-italiana%29/ (дата звернення: 02.07.2018).
  10. Treccani. Prima coniugazione. La grammatica italiana. URL: http://www.treccani.it/enciclopedia/prima-coniugazione_(La-grammatica-italiana)/ (дата звернення: 03.07.2018).
  11. Treccani. Seconda coniugazione. La grammatica italiana. URL: http://www.treccani.it/enciclopedia/seconda-coniugazione_(La-grammatica-italiana)/ (дата звернення: 03.07.2018).
  12. Treccani. Terza coniugazione. La grammatica italiana. URL: http://www.treccani.it/enciclopedia/terza-coniugazione_(La-grammatica-italiana)/ (дата звернення: 03.07.2018).
  13. Zanicchelli. Lo Zingarelli 2019. Dizionari Zanichelli. URL: http://dizionari.zanichelli.it/dizionarionline/online.php?p=ZING# (дата звернення: 03.07.2018).