Imparfait de l’indicatif утворюється таким чином: до кореня дієслова у 1-й ос. мн. indicatif présent додаються відповідні закінчення для конкретних осіб:

Винятком щодо відмінювання в imparfait є дієслово être, яке не утворюється від кореня дієслова у 3-й ос. мн. indicatif présent (nous sommes):

Варто зауважити такі нюанси, щодо яких часто можуть виникати помилки:

1. У дієсловах, корінь яких у 1-й ос. мн. indicatif présent закінчується на літеру i або y, буквосполучення ill або gn, слід не забувати писати літеру i в закінченнях 1-ї (-ions) та 2-ї ос. мн. (-iez). Уподібнення написання до вимови без літери i в закінченнях наведених осіб є поширеною помилкою.

   prier: je priais, tu priais, il priait, nous priions, vous priiez, ils priaient

   croire: je croyais, tu croyais, il croyait, nous croyions, vous croyiez, ils croyaient

   cueillir: je cueillais, tu cueillais, il cueillait, nous cueillions, vous cueilliez, ils cueillaient

   craindre: je craignais, tu craignais, il craignait, nous craignions, vous craigniez, ils craignaient

2. Якщо закінченню дієслова в інфінітиві передує літера c, для збереження звука [s] замість [k] перед закінченнями imparfait, що починаються на літеру a (в усіх особах однини та 3-й ос. мн.), до літери c додається діакритичний знак cédille.

   commencer: je commençais, tu commençais, il commençait, nous commencions, vous commenciez, ils commençaient

3. Якщо закінченню дієслова в інфінітиві передує літера g, для збереження звука [ʒ] замість [ɡ] перед закінченнями imparfait, що починаються на літеру a (в усіх особах однини та 3-й ос. мн.), додається літера e.

   manger: je mangeais, tu mangeais, il mangeait, nous mangions, vous mangiez, ils mangeaient

4. У дієсловах, що закінчуються на -eler або -eter, літери l і t відповідно перед закінченнями imparfait ніколи не подвоюються.

   appeler: j’appelais, tu appelais, il appelait, nous appelions, vous appeliez, ils appelaient

   jeter: je jetais, tu jetais, il jetait, nous jetions, vous jetiez, ils jetaient

5. Дієслово asseoir, яке в 1-й ос. мн. indicatif présent має форми assoyons і asseyons, в усіх особах imparfait також має дві форми відповідно.

   asseoir: j’assoyais / asseyais, tu assoyais / asseyais, il assoyait / asseyait, nous assoyions / asseyions, vous assoyiez / asseyiez, ils assoyaient / asseyaient

1. Imparfait вживається на позначення минулої дії в процесі її розвитку. Така дія є недоконаною: частина її вже закінчилася, а частина ще триває в минулому. При цьому imparfait не визначає конкретних часових меж кінця такої дії, а також часто – її початку.

   Gérard lisait son journal. – Жерар читав газету.

   Le ciel était couvert de nuages depuis le matin. – Від ранку небо було вкрите хмарами.

   Imparfait як час позначає тривалість, стан і вживається для опису, тим часом як passé simple і passé composé вживаються для розповіді.

   (imparfait): Le ciel était couvert de nuages. – Небо було вкрите хмарами. (опис стану)

   (passé simple / passé composé): Le ciel se couvrit (s’est couvert) de nuages. – Небо вкрилося хмарами. (висловлення доконаного минулого факту)

   Як і imparfait, passé simple і passé composé можуть позначати дії, що тривали певний час. Однак imparfait розглядає такі дії як недоконані, тим часом як passé simple і passé composé розглядають такі дії як закінчені на визначеному часовому інтервалі.

   (imparfait): Nicolas marchait à travers la ville. – Ніколя йшов містом. (дія недоконана)

   (passé simple / passé composé): Nicolas marcha trois jours. – Ніколя пройшов пішки три дні. (дія доконана)

   1. Коли imparfait вживається на позначення кількох дій, такі дії зображаються як одночасні. Тому часто imparfait використовується в описах.

      Il pleuvait. Il faisait froid. Les rues étaient désertes. – Ішов дощ. Було холодно. Вулиці були безлюдні.

      За вживання в реченнях на позначення кількох дій imparfait зображає їх як такі, що відбуваються водночас, тому використовується в описі (description). Натомість passé simple і passé composé позначають дії як послідовні, такі, що відбулися одна після одної, тому ці часи використовуються в розповіді (narration).

      (imparfait): La porte grinçait. Des gens entraient dans la salle. Personne ne les saluait. – Двері рипіли. Якісь люди заходили до зали. Ніхто їх не вітав. (опис)

      (passé simple / passé composé): La porte grinça. Des gens entrèrent dans la salle. Personne ne les salua. – Рипнули двері. Якісь люди зайшли до зали. Ніхто їх не привітав. (розповідь, послідовні факти)

      Однак, попри те, що imparfait сам із себе не позначає дії як послідовні, це не виключає вживання imparfait в розповіді: у цьому разі хронологічна послідовність висловлюється за допомогою будови речення, значення дієслів (зокрема дієслів руху), вживання обставин або сполучних слів (mots de liaison) [14, с. 542].

      Il se couchait, puis se redressait, s’effaçait dans un coin de porte, puis bondissait, disparaissait, reparaissait, se sauvait, revenait, ripostait à la mitraille par des pieds de nez, et cependant pillait les cartouches, vidait les gibernes et remplissait son panier. (Victor Hugo, « Les Misérables », у [14, с. 542]) – Він то лягав, то підхоплювався на ноги, ховався за якісь двері, вискакував знову, зникав і з’являвся, кидався навтіки й повертався назад, дражнив картеч, показуючи їй «носа», і водночас витрушував патронташі, спорожняв сумки й наповнював кошика. (Пер. В. Шовкуна)

   2. Imparfait вживається на позначення дії, що відбувається водночас із дією, висловленою іншим минулим часом (або imparfait).

      J’ai vu qu’il était énervé. – Я побачив, що він був знервований.

      Nous ne comprenions pas ce qui se passait. – Ми не розуміли, що відбувається.

   3. Оскільки imparfait не визначає часових меж дії, він може поєднуватися з прислівниками déjà (позначаючи дію, що вже розпочалася) та encore (позначаючи дію, що ще не закінчилася).

      À 16 ans il travaillait déjà. – У 16 років він уже працював.

      À 70 ans il travaillait encore. – У 70 років він іще працював.

   4. Imparfait може позначати довшу дію «другого плану» (action-ligne), на тлі якої відбувається коротша дія «першого плану» (action-point), висловлена за допомогою passé simple, passé composé або présent de narration.

      Les bateaux étaient en train de démarrer, quand l’orage éclata (a éclaté, éclate). – Судна саме відчалювали, коли знялася буря.

2. Imparfait може позначати дію, що повторювалася в минулому з певною регулярністю або була звичною (imparfait d’habitude, de répétition).

   Autrefois, on jouait à la pétanque tous les samedis. – Колись ми грали в петанк щосуботи.

   S’il avait sommeil, il se lavait le visage à l’eau froide et prenait un café. – Коли він хотів спати, він умивав обличчя холодною водою та випивав чашку кави.

   Passé composé та passé simple теж можуть позначати дію, що відбувалася в минулому з певною регулярністю, однак переважно з обставиною (complément circonstanciel).

   Il me l’a répété trois fois. – Він повторив це мені тричі.

   Chaque matin, il acheta une bouteille de lait. – Щоранку він купував пляшку молока.

3. Imparfait вживається в непрямій мові (discours indirect), коли дієслово у головному реченні вжито в минулому часі, на заміну indicatif présent у прямій мові. Вживання imparfait в цьому разі обумовлене узгодженням часів (concordance des temps).

   (discours direct): Il m’a dit : « J’en suis sûr. » – Він мені сказав: «Я в цьому впевнений».

   (discours indirect): Il m’a dit qu’il en était sûr. – Він мені сказав, що був у цьому впевнений.

   Якщо відповідне твердження в минулому є досі чинним і справедливим сьогодні, в підрядному реченні може вживатися як imparfait, так і indicatif présent.

   (imparfait): Le garçon m’a dit qu’il ne savait pas lire. – Хлопчик сказав мені, що не вміє читати. (залежно від контексту, це може означати, що хлопчик не вмів читати раніше або не вміє читати досі)

   (indicatif présent): Le garçon m’a dit qu’il ne sait pas lire. – Хлопчик сказав мені, що не вміє читати. (хлопчик не вміє читати досі)

   Galilée a maintenu que la Terre tournait/tourne autour du Soleil [1, с. 482]. – Ґалілей стверджував, що Земля обертається навколо Сонця.

   Так само за невласне прямої мови (discours indirect libre) уживання imparfait вимагає контекст минулого часу.

   (discours indirect libre): Il arrêta un taxi. Ce qu’il voulait, c’était aller loin d’ici. – Він зупинив таксі. Зараз він волів поїхати звідси геть.

4. На відміну від свого основного призначення, imparfait може позначати подію, що відбулася одноразово конкретної миті в минулому часі (imparfait narratif, historique, pittoresque, de rupture, de clôture). У такій функції imparfait вживається з обставиною часу (complément de temps), яка здебільшого ставиться на початку речення.

   Le 15 juin 1815, l’armée de Napoléon entrait dans Charleroi. – 15 червня 1815 р. армія Наполеона зайняла Шарлеруа.

   Il a commencé à travailler le 5 janvier. Une semaine plus tard, il démissionnait [13]. – Він почав працювати 5 січня. Тиждень по тому він звільнився.

   У подібній функції passé simple передає тільки сам факт того, що певні події відбулися певного часу. Натомість imparfait зображає такі події у процесі розвитку, відкидаючи часові межі їхнього початку та закінчення та надаючи розповіді більш драматичного ефекту.

5. Подібно до indicatif présent, imparfait також може позначати:

   1. Минулу дію, яка безпосередньо передує іншій минулій дії.

      Il acheta une voiture neuve : elle sortait de l’usine [8, с. 244]. – Він купив новий автомобіль, який щойно випустили.

   2. Майбутню дію, яка має відбутися невдовзі або неодмінно в минулому часі після певного часового орієнтиру або після іншої минулої дії (imparfait de perspective).

      Une semaine plus tard, Charles épousait Emma [14, с. 544]. – За тиждень Шарль із Еммою мали одружитися.

      J’ai réussi à remettre la lettre à Bertrand : il partait le soir même. – Я встиг передати листа Бертранові – він від’їздив того ж вечора.

1. У гіпотетичних конструкціях imparfait обов’язково вживається в підрядних реченнях після si для позначення нереальної або можливої дії теперішнього або майбутнього часу. При цьому в головному реченні вживається дієслово в conditionnel présent.

   Si je savais la réponse, je vous la dirais. – Якби я знав відповідь, я б вам сказав. (нереальна дія – я не знаю відповіді)

   Si tu me prêtais de l’argent, je pourrais acheter ce portable. – Якби ти позичив мені грошей, я б міг купити цей мобільний телефон. (можлива дія – зараз або пізніше)

   Уживання в підрядному реченні після si conditionnel présent є помилковим.

   Si tu me prêterais de l’argent…

2. Imparfait може вживатися у значенні conditionnel passé, позначаючи дію, яка могла відбутися певної миті в минулому часі, але не відбулася (imparfait contrefactuel). При цьому на початку речення має стояти обставина часу або причини, підрядне умовне речення з si з дієсловом у plus-que-parfait або інше речення з дієсловом у imparfait.

   На відміну від conditionnel passé, imparfait обов’язково вимагає вживання наведених обставин або підрядних речень на початку фрази. Також imparfait наголошує саме процес розвитку дії, надаючи їй більш драматичного ефекту.

   Dix minutes plus tard, je manquais (= j’aurais manqué) mon train. – Ще десять хвилин – і я б запізнився на потяг.

   Sans toi, je mourais (= je serais mort). – Без тебе я б помер.

   Si tu lui avais demandé pardon, elle te pardonnait (= elle t’aurait pardonné). – Якби ти її перепросив, вона б тобі вибачила.

   Tu venais cinq minutes après, tu ne me trouvais pas (= tu ne m’aurais pas trouvé). – Якби ти прийшов на п’ять хвилин пізніше, ти б мене вже не застав.

   Зауваги:

   1. Не слід плутати вживання imparfait у такій функції з реченнями на зразок s’il parlait, il était toujours sérieux – коли він говорив, він завжди був серйозний. У цьому разі сполучник si вводить часову обставину і не створює передумов для нереальності дії в головному реченні.

   2. Якщо на початку фрази вживається тільки обставина часу або причини, зміст речення можна тлумачити по-різному: cinq minutes après, je n’étais pas là може перекладатися як 1. ще п’ять хвилин – і мене б там не було (гіпотетична конструкція минулого часу) або як 2. за п’ять хвилин мене вже там не було (констатація минулої дії).

   1. У цьому значенні imparfait також уживається для позначення дії, яка мала неминуче відбутися в минулому часі і наслідки якої мовець чітко уявляє (imparfait d’imminence).

      Un peu plus, tu tombais (= tu serais tombé). – Ще трохи – і ти б упав. (див. також, як у подібній функції в контексті теперішнього часу вживається indicatif présent)

      Si tu avais persévéré dans cette voie, tu te ruinais (= tu te serais ruiné) [8, с. 245]. – Якби ти правив так і далі, ти б себе занапастив.

3. Після comme si imparfait вживається для порівняння, що ґрунтується на припущенні або на видимій причині.

   Il ferme les yeux comme s’il dormait [8, с. 245] – Він заплющив очі, ніби він спить.

   Cette femme s’habille comme si elle avait dix-huit ans. – Ця жінка вдягається так, ніби їй вісімнадцять.

   У літературній мові в аналогічній функції може вживатися subjonctif imparfait. Див. детально в розділі «Subjonctif imparfait».

4. Коли imparfait вживається в окличних або питальних реченнях після si за відсутності головного речення, залежно від контексту він може висловлювати низку інших модальних значень:

   1. Побажання (souhait).

      Si vous pouviez me pardonner ! – Якби ж ви могли мені пробачити! (дія можлива)

   2. Жалкування (regret).

      Ah ! Si j’avais vingt ans de moins ! – Ох, якби ж я був на 20 років молодший! (дія неможлива)

   3. Спонукання або пропозицію (invitation, suggestion).

      Et si nous allions dîner ? – Чи не піти нам пообідати?

   4. Спонукання з відтінком роздратування (invitation impatiente).

      Si tu te taisais ! – Може, ти б уже замовкнув?!

   5. Страх, хвилювання (peur, inquiétude).

      Et si on me voyait ? – А що як мене побачать?

5. Imparfait може вживатися для ввічливого звертання до людини (imparfait d’atténuation, de discrétion, de politesse). У цьому разі звернення до людини «відсувається» в минулий час, завдяки чому воно звучить пом’якшено. Часто в цьому значенні imparfait вживається в усному мовленні.

   Je voulais vous demander votre avis. – Я б хотів запитати вашої думки.

   Je venais vous remercier. – Я б хотів (я прийшов) вам подякувати.

   Однак не слід плутати таке модальне значення imparfait з часовим на позначення минулої події, наприклад:

   Si je suis venu vous trouver, c’est que je voulais vous être agréable [8, с. 245]. – Я вас шукав лише тому, що хотів стати у пригоді.

   Див. також, як у цій функції вживається plus-que-parfait, в розділі «Indicatif plus-que-parfait (давноминулий, або передминулий, час дійсного способу)».

6. Imparfait може вживатися у звертаннях до малих дітей, а також до тварин (imparfait hypocoristique, mignard). У цьому значенні дія штучно відсувається в минулий час, а друга особа у звертанні замінюється на третю (відбувається транспонування), через що звертання стає м’якшим.

   (мати говорить до дитини): Comme elle était bien sage, cette fille ! Comme elle aimait sa maman ! – Яка ж слухняна дівчинка! Як же вона любить маму!

   (людина говорить до свого собаки): Alors, on avait faim ? – А хто тут у нас хоче їсти?

   Див. також, як у цій функції вживається plus-que-parfait, в розділі «Indicatif plus-que-parfait (давноминулий, або передминулий, час дійсного способу)».

7. Imparfait також може вживатися дітьми за розподілу ролей, які вони виконуватимуть у грі, фактично позначаючи дію, яка має відбутися невдовзі (imparfait préludique, ludique).

   On joue ! Toi, tu étais le bandit, et moi, j’étais le chérif. – Нумо грати! Ти будеш бандитом, а я буду шерифом!

8. Imparfait може вживатися дрібними торгівцями або продавцями для ввічливого звертання до покупців (imparfait forain). Таке вживання минулого часу іноді пояснюється тим, що покупець певний час очікував на звернення продавця, а тому продавець посилається на таке очікування в минулому. Звертання до людини відбувається з транспонуванням на третю особу.

   (продавець у бакалії каже до покупця): Qu’est-ce qu’elle voulait, la dame ? – Чого бажаєте, пані?

   Bonjour ! Qu’est-ce qu’il vous fallait ? – Добрий день! Чого бажаєте?

1. Arrivé M., Gadet F., Galmiche M. La grammaire d’aujourd’hui : guide alphabétique de linguistique française. 5-е вид. Париж: Flammarion, 2010. 710 с.
2. Bescherelle. Conjugeur. Bescherelle. URL: https://bescherelle.com/conjugueur.php (дата звернення: 21.09.2018).
3. Bescherelle. Toutes les règles – Comment conjuguer un verbe ? Bescherelle. URL: https://bescherelle.com/toutes-les-regles (дата звернення: 21.09.2018).
4. Bres J. Mais oui, il était un joli temps du passé comme les autres, le petit imparfait hypocoristique. Temps et co(n)texte. 2003. № 138. С. 111–125. URL: https://www.persee.fr/docAsPDF/lfr_0023-8368_2003_num_138_1_6486.pdf (дата звернення: 23.09.2018).
5. Delatour Y., Jennepin D., Léon-Dufour M., Teyssier B. Nouvelle grammaire du français. Париж: Hachette Livre, 2004. 368 с.
6. Dubois J., Lagane, R. Grammaire. Париж: Larousse, 2009. 154 с.
7. Grevisse M., Goosse A. Le Bon usage. 14-е вид. Брюссель: De Boeck-Duculot, 2007. 1600 с.
8. Mauger G. Grammaire pratique du français d’aujourd’hui. 7-е вид. Париж: Librairie Hachette, 1968. 420 с.
9. Narjoux C. Le Grevisse de l’étudiant : grammaire graduelle du français. 4-е вид. Брюссель: De Boeck Supérieur, 2018. 768 с.
10. Office québécois de la langue française. Formes de l’imparfait. Banque de dépannage linguistique. URL: http://bdl.oqlf.gouv.qc.ca/bdl/gabarit_bdl.asp?id=4195 (дата звернення: 22.09.2018).
11. Office québécois de la langue française. Généralités sur l’imparfait. Banque de dépannage linguistique. URL: http://bdl.oqlf.gouv.qc.ca/bdl/gabarit_bdl.asp?id=4196 (дата звернення: 22.09.2018).
12. Office québécois de la langue française. Valeur modale de l’imparfait. Banque de dépannage linguistique. URL: http://bdl.oqlf.gouv.qc.ca/bdl/gabarit_bdl.asp?id=4198 (дата звернення: 22.09.2018).
13. Office québécois de la langue française. Valeur temporelle de l’imparfait. Banque de dépannage linguistique. URL: http://bdl.oqlf.gouv.qc.ca/bdl/gabarit_bdl.asp?id=4197 (дата звернення: 22.09.2018).
14. Patard A. L’un et le multiple. L’imparfait de l’indicatif en français. Valeur en langue et usages en discours : у 2 т. Université Paul Valéry – Montpellier III, 2007. Т. 1. 448 с. URL: https://tel.archives-ouvertes.fr/tel-00257801/document (дата звернення: 22.09.2018).
15. Riegel M., Pellat J.-C., Rioul R. Grammaire méthodique du français. 4-е вид. Париж: Presses Universitaires de France, 2009. 1152 с.
16. Saussure L., Sthioul B. Imparfait et enrichissement pragmatique. Nouveaux développements de l’imparfait, Cahiers Chronos 14 / за ред. E. Labeau та P. Larrivée. Амстердам–Атланта: Rodopi, 2005. С. 103–120. URL: https://www.researchgate.net/publication/241103057/download (дата звернення: 23.09.2018).